Любов у моєму житті появилась нещодавно. Щира, відверта, божевільна. Була б любов хворобою, таку пацієнтку як я, помістили б у реанімацію. Це шалене почуття неможливо приховати, воно проявляється у думках, вчинках та в моїй поведінці . Хочеться поділитись з усім світом своїм щастям. Прості, безпідставні посмішки перехожим, замріяний погляд, блиск в очах. Так, саме очі можуть розповісти  про людину все. Вони – дзеркало душі, усе, що ти зараз переживаєш відображається у них. Кохання – найпрекрасніше відчуття, воно нікуди не проходить і не дівається. Якщо кохання справжнє, то воно – вічне. Любов надихає, надає крила, підносить до небес. Водночас закриває очі на всі недоліки людини і вона стає для нас ідеалом. Коли я бачу об’єкт свого натхнення, серце починає шалено битися, на обличчі з’являється посмішка, весь світ відходить на другий план і хочеться якнайшвидше зануритись у теплі, довгоочікувані обійми. Кожен день починається і закінчується думками про Нього. І нічого вже не важливо, тільки Він… Найкращий, найрідніший, той, заради кого можна пожертвувати всім.

Проте, кохання різне, у кожного своє. Тому чиїсь поради тут ні до чого. Кохання розбиває стереотипи. До прикладу, нереально божевільна любов, котра у 1977 році з’єднала самотні серця Сіда Вішеза та Ненсі Спанжен. Сід був учасником британського гурту Sex Pistols, а Ненсі повією, котра приїхала з Америки, для того, щоб познайомитись з кимось з гурту. Вона припала до серця саме Вішезу, та не сподобалась іншим хлопцям.  Вони знюхались, як дві бездомні собаки і почали вештатись цим несправедливим світом разом. Цю несамовиту парочку не могли роз’єднати ні друзі, ні учасники гурту, бо вони були залежні один від одного, та - від героїну. На цю гидоту Сіда підсадила його дівчина і саме через неї розпався гурт. На останніх концертах хлопець непритомнів просто на сцені. Так далі продовжуватись не могло. Сольна кар’єра теж не клеїлась, бо майстерність Сіда гри на гітарі бажала кращого. Ненсі знайшли у номері готелю *Челсі*, де парочка зупинилась.  Після того помер і Сід від передозування. Його тіло було кремоване і мама розсипала попіл над могилою коханої. В ту ж мить почав падати сніг – це Сід і Ненсі розсипали на небесах героїн. Така романтична історія панк – ідола минулого століття надихнула режисера Алекса Кокса на створення чудесного фільму *Сід і Ненсі*. Для нас не  зрозуміле таке кохання, з сварками, наркотиками та раптовою смертю, та це був їх вибір. Прожити життя як ніхто інший, на повну, так божевільно, щоб ними милувався і згадував ще довго весь світ.

Отже, кохання – дивна річ, ніхто до кінця не розгадає його загадку, потрібно просто віддатись йому і не думати про наслідки. * Смерть варта того щоб жити, а любов, щоб чекати* - сказав Віктор Цой. Нехай цей вислів вселяє надію, що всі обов’язково знайдуть своє кохання.