Коли кохання не є божевіллям, це не є коханням. (Педро Кальдерон де ла Барка)
Наше життя – це, ніби кимось тонко й досконало продуманий, напій.
Тому воно буває, як і солодким, так і гірким, гарячим та перецукрованим, темним,
з лимоном і з безліччю домішок, які
й урізноманітнюють його, надають смаку. Та одною з найважливіших частин є заповітне почуття – кохання. Так, саме
воно додає особливий аромат нашому напою.
Та чи не здається вам, що наше суспільство уже на
грані прірви? Адже коли хлопець чи дівчина у віці п'ятнадцяти років «зневірені»
у коханні – це абсурд, хаос; це саме ця межа, за якою прірва. Кохання, в уяві
сучасного підлітка, не є чимось вартим уваги чи невіданим, чимось особливим чи
омріяним. Ми не вважаємо його почуттям, від якого завмирає серце та тріпоче у
грудях. У нашій свідомості воно – почуття обов'язку, неспокою, тугої петлі
навкруг шиї. Завдяки телебаченню та інтернету, ми, можливо й ніразу
по-справжньому не кохаючи, маємо спотворений образ найсвітлішого із почуттів.
Зневажаючи кохання, ми самостверджуємось та самовиражаємось. Люди, отямтеся!
Саме завдяки любові цей світ все ще існує! Кохання – це не страждання, а
насолода; це можливість нових відчуттів. Це, коли сонце світить яскравіше, а в серці бринить незнайома
мелодія. Це відчуття тихого ніяковіння від самої думки про ЦЮ людину. Це гавань
для двох, яких однозначно помітиш у натовпі, адже від них ллється блаженне
світло. На їх обличчях незрозумілі, на перший погляд, усмішки, що відображають
хоча б маленьку часточку ейфорії закоханих. Немає у світі письменника, який не
пробував пояснити, що ж ЦЕ; так само, як і немає письменника, хто зумів
досконало це зробити. Не потрібно очікувати чи боятись приходу цього почуття.
Це невідворотно станеться, проте так неочікувано – у найневідповіднішу мить, у
самий несподіваний для тебе момент. Ти можеш бути неготовий, можеш спробувати
протистояти та відволіктись; та готуйся до невдачі, адже, які б не були твої
дії, ти сам прагнутимеш поразки, захочеш потонути та забутись у цій миті,
віддатись своєму коханню. Відчуєш байдужість до всього земного та, коли
відростуть крила, колихатимешся у пухнастих хмаринках. У твоїх очах буде
присутній нездоровий, навіть, божевільний блиск. Так, ось це слово – божевілля,
усі твої відчуття зводяться до нього, адже кохання - це різновид божевілля,
окремий його сорт.
Тому пропоную відкинути стереотипи, якими нас
нагодувало ЗМІ, і почати знову цінувати кохання, віддаватись йому повністю та
забути про обмеження. Кохай відчайдушно і ніби в
останній раз. Захоплюйся щиро та віддано. Відлітай у теплі краї частіше
– і обов'язково знайдеться той, хто захоче полетіти з тобою. Загляне в очі,
потоне у миті – берег недосяжний, та запропонує випити свій власний напій, з
особливим рецептом, який ти більш ніколи не забудеш.
|